 |
| |
Народні казки
Title:ЗА ГНІВ
Subject:FICTION
ЗА ГНІВ
Один отець мав три сини. Як він умер і його поховали, каже старший: — Я іду найматися! Найнявся, а за плату ґазда так зговорився: — Як ти за що нагніваєшся на мене, то я тобі утну ніс, а як я на тебе нагніваюся, ти утни мені. Відтак вирядив ґазда слугу молотити пшеницю. Слуга молотить до полудня, молотить до вечора, а їсти не дають. Приходить ґазда та й каже: — А щось умолотив, сараку? — Умолотив багато, але так зголоднів, що страх! Ґазда каже: — Може, ти нагнівався на мене? — Та чому ж би не гніватися! Я молотив цілий день, а мені їсти не було! Ґазда витяг ніж та й утяв ніс. Мусив старший повернутися додому без носа. Тоді пішов служити середній. Той ґазда зговорився з ним, як із старшим, і вирядив молотити пшеницю. Молотить він до обіду, до полудення, молотить до вечора. Прийшов ґазда і сему утяв ніс, як старшому за те саме. Пішов наймолодший найматися, і з ним зговорився той ґазда, як із тамтими, і вирядив молотити пшеницю. Молотить він до обіду, до полудення, молотить до вечора, а ґазда їсти не дає. А він бесаги у руки, набрав пшениці, поніс до корчмаря й продав за горілку та й за булки і виніс там, де молотив. Приходить ґазда, а він питає: — Ви, може, гніваєтеся, що я продав пшеницю? — Ні! Чого б я гнівався. На другий день вирядив його ґазда з биками орати туди, куди сучка Петрушка бігатиме. Він бики у руки' та й оре, а котюга Петрушка штрикла через пліт. Слуга бика порубав, наклав ватру, спік та їсть, бо ґазда досі не давав їсти. Виходить ґазда до нього та й питає: — А щось виорав? — Виорав, аж котюга Петрушка штрикла, та я дуже зголоднів, порубав бика, спік та їм. Ви, може, гніваєтеся? — Ні! Чого б я гнівався? Відтак вирядив ґазда слугу пасти свині. Пасе він, пасе до вечора, а ґазда не несе їсти. Тоді він відрубав хвости у свиней та й пометав у болото, а свині продав. Приходить ґазда, питає за свині, а він каже: — Ади, твої свині потали у болото! Ґазда лапнув за хвіст, аби витягнути свині з болота, а то лиш хвіст, а свиней нема! Слуга каже: — Може, ви, ґаздо, гніваєтеся? — Ні! Чого би я гнівався?! Відтак вирядив ґазда слугу пасти корови. А він одну корову прив'язав хвостом до смереки, а другі продав. Приходить ґазда і питає: — Де корови? А слуга каже: — Ади, усі корови втекли, лиш одну я імив та й присилив. Може, ви гніваєтеся, ґаздо? — Ні! Чого би я гнівався?! Прийшли додому, каже ґазда жінці: — Вилізь на смереку та й кукай, а я буду казати слузі: «Ади, генде зозулі!» А він гадатиме направду, що то зозулі. Вилізла жінка на смереку та й каже: — Ку-ку, ку-ку! А слуга ухопив кріс та й застрілив. Вона упала на землю. Слуга каже: — Може, ви, ґаздо, гніваєтеся? Він каже: — Чому би не гнівався?! Ти мені стратив маєток та й жінку! А слуга витяг ніж і втяв ґазді ніс. Прийшов додому Й каже братам: — Ади, ви безносі, а я ще один приніс!
...
|
|
|
