 |
| |
Народні казки
Title:ДЕРЕВ'ЯНИЙ КІНЬ
Subject:FICTION
ДЕРЕВ'ЯНИЙ КІНЬ
Два хлопці ходили разом до школи. Один був з багацького роду, а другий — з бідного. Бідний добре вчився, а багатий сяк-так. Але батько багатого добре підплатив учителів, і вийшло, що багач — перший учень. Забирають обох до армії. Служать рядовими. Але приїжджає батько багатого, підплатив старшин, і його син вже єфрейтор. Став він дуже знущатися зі свого товариша. Цей каже: — Друже, таж ми вчилися разом і я тобі не раз допомагав. — Нічого не знаю. Вже всі сплять, а бідний думає вголос: — От яка на світі правда! За гроші можна купити тата й маму. Рано повставали, а старшина викликає його до себе і питає, що йому снилось і чому він говорив? — Нічого. Викликають його вище: — Що ти вночі говорив? — Нічого. Викликають ще вищі командири, але він не признається. Так дійшло до царя. — Що ти говорив? — питає цар. Розповідає він цареві все про товариша і признається: — Сказав, що нема правди на світі, бо за гроші можна купити тата' й маму. Цар подумав і каже: — Якщо так, то даю тобі купу грошей. Можеш гуляти цілий рік. Але за цей час маєш переночувати з моєю дочкою. Коли не купиш собі ніч, тоді я накажу розстріляти тебе. Солдат згодився. Цілий рік п'є-гуляє, але з кожним днем стає все сумнішим і сумнішим. Пора би хоч побачити цареву доньку, а її замкнули на ключ в окремій кімнаті й нікого туди не пускають. Він бачить, що справу не виграє, і, не рахуючи грошей, платить за все кельнерові. Цей дивується і одного разу питає: — Ви такі багаті, але чого сумні? — Ей, не питайте. Справа така: якщо я не переночую з царською донькою, то мене розстріляють. — Якщо лише це, то ми щось придумаємо. Ви вмієте на чомусь грати? — Не вмію. Цей приводить цигана і заставляє вчитися грати на скрипці. Хто потопає, той і за ніж хапається. Солдат дуже скоро навчився грати. Тим часом кельнер зробив такого дерев'яного коня на коліщатах, що всередині він порожній. Заставляє солдата лізти всередину і грати тоді на скрипці, коли кінь буде їхати або як за хвіст потягнуть. Кельнер з циганом везуть коня продавати, а той усередині грає. А на ярмарку був царський міністр. Як побачив коня і вчув музику, то побіг до царя. — Царю, на ярмарку продають прекрасного коня, що грає. Цар зібрався подивитися на чудо. Дійсно, грає кінь. Думає собі цар, що доньці буде веселіше з конем, і питав про ціну. — Тридцять тисяч,— каже кельнер. — А коли він попсується? — Половину грошей повернемо. Поторгувалися. Царські міністри взяли коня і занесли туди, де живе царівна. Цар говорить: — Тепер тобі, дочко, буде весело. Тягай коня за хвіст, і він буде тобі грати. Тягала вона коня за хвіст, той грав, а ввечері знову сумно, бо не знає, чого замкнена сидить. Сіла та й говорить: — Що з того, що їсти-пити маю, коли я сама? Чому я сама? А кінь чоловічим голосом питає: — Не бійся, дівчино. Я зроблю так, що буде з тобою вродливий хлопець. Хочеш? Вона злякалася, але подумала і згодилася. Тут відчиняються замасковані дверці, й зсередини виходить вродливий хлопець. Цілу ніч вони бавилися, а вранці просить вона аж два сніданки. Приходить цар з царицею: — Жінко, дивися, як цей музичний кінь допоміг доньці. У неї прекрасний апетит. Так півтора місяця вони обоє були собі. Вже рік закінчується, і донька каже: — Тату, щось мій кінь попсувався — не хоче грати. Віддайте, то ще половину грошей повернуть нам. Прийшов кельнер, забрав з палацу коня і випустив солдата. Рівно в рік приходить він до царя. Цар питає: — Ну як справи? — Усе гаразд. — Як гаразд? — Та так. Я ночував у вашої доньки. Ви самі мене внесли і винесли. Цар нічого не зрозумів і наказав зібрати все військо. Цей солдат став у четверту шеренгу. Тут цар викликає доньку і питає: — Чи знайдеш ти тут чоловіка, з котрим хочеш жити? — Знайду. Обійшла вона першу шеренгу, другу, третю, а в четвертій обняла солдата і сказала: — З ним, тату, я півтора місяця жила. Цар зробив весілля. І я там був, але лише з боку дивився на те все.
...
|
|
|
